Кабінет мешканця
Сильний та наполегливий, попри постійний біль. Андрію 42 роки. Його військовий шлях розпочався ще у 2015-му. Служив у прикордонній службі. Через рік підписав контракт зі Збройними Силами України. Відтоді Андрій став частиною морської піхоти. Повномасштабне вторгнення рф на територію України він зустрів у Маріуполі.
«Наші підрозділи були в оточенні. Ми протримались лише 47 діб. Потім була нестача боєкомплектів та питної вони. У березні 2022 року під час вуличних боїв у Маріуполі я отримав поранення. По мені стріляв танк і уламок потрапив у ногу. Там і застряг. Мене евакуювали до медзакладу, але не прооперували, бо було дуже багато поранених. Лікарі не встигали всім допомагати. А потім на госпіталь впала авіабомба і його майже весь зруйнувало. Я дивом вижив. Далі мене евакуювали на завод, а потім потрапив з цим же пораненням у полон. Там я провів 40 місяців. У липні 2025 року під час обміну повернувся до України», — ділиться військовослужбовець Андрій.
Понад 3 роки захисник жив із постійним болем. Уламок у стегні заважав чоловікові нормально пересуватися, тож доводилося ходити з палицею. Проте через певний час у полоні Андрія позбавили і цієї опори.
«Я не міг розслабитися, виспатися, бо мучився від болю. Коли повернувся до України, проходив лікування у Києві, а потім потрапив до Дніпра. Тут мене прооперували і дістали уламок. З 1 листопада я проходжу лікування в реабілітаційному центрі. Зараз в мене другий курс реабілітації. Уже є результати. Я набрав вагу, адже після повернення при зрості 178 см я важив 66 кг. Зараз вже понад 80. Можу ходити без ціпка. Біль зменшується, проте він мандрує. Але ми з цим працюємо. Також я спілкуюсь з психотерапевтом. Це допомагає моєму фізичному та психоемоційному здоров’ю. Взагалі тут чудові лікарі. Вони сердечні, вислухають, порадять та пропишуть необхідне лікування», — розповідає Андрій.
У Дніпрі в реабілітаційному центрі з кожним пацієнтом працює мультидисциплінарна команда: лікарі фізичної реабілітації, фізичні терапевти, ерготерапевти, логопеди й психологи. Для кожного пацієнта розробляють індивідуальну програму лікування з урахуванням його особливостей.
«Під час поранення постраждала оболонка, яка відповідає за біль та чутливість. Ми займаємося щодня по 2 години і вже досягли часткового зниження болю та адаптувалися до навантажень. Андрій виконує нейродинамічні вправи, кардіотренування, а також додаємо медикаментозне лікування. Зараз у Андрія є проблеми зі сном, тому він пропрацьовує це з психологом. Така підтримка вкрай необхідна, адже він пережив тяжкий період у своєму житті. Взагалі Андрій дуже сильний та вмотивований, тож це дуже допомагає нам на шляху до досягнення мети», — зазначає фізична терапевтка Олександра.
Головне бажання Андрія – побачити свою родину. Останній раз він зустрічався з ними у лютому 2022 року. Це мотивує військовослужбовця виконувати всі вправи, щоб повернутися до здорового життя без болю.
«Після повернення з полону я бачив дружину, а синів ні. З ними спілкувався лише по відеозв’язку. Вони не можуть приїхати до мене, а я до них, адже не можна переривати курс лікування. Мрію постійно бути з дружиною, адже вона — це найкраще в моєму житті вже протягом 27 років. Тому хочу відновитися якнайшвидше, жити на зло всім та попри все дарувати життя далі, допомагати військовослужбовцям. Тому я старанно працюю над тим, щоб фізично реабілітуватися, відновитися та соціалізуватися. І я впевнений, що завдяки лікуванню в мене все вийде», — додає Андрій.
