Від початку великої війни у Дніпрі завдяки співпраці з міжнародними партнерами подбали про соціальне житло для понад 400 родин переселенців із Маріуполя

У Дніпрі ще 21 маріупольська родина отримала ключі від соціальних осель. Це частина проєкту «ЯМаріуполь.Житло», що став результатом зусиль мерій обох міст — за підтримки уряду Франції, низки міжнародних організацій та благодійних місій. Загалом за майже три роки у Дніпрі, щоб надати людям нові домівки, було проведено реновацію трьох великих будівель. Нині в них мешкають вже понад 400 сімей.
«Я гордий тим, що Дніпро був першим містом, що приймало маріупольців після початку повномасштабної війни. Перший центр «Я — Маріуполь» було відкрито саме у Дніпрі. Я радий, що як тоді, так і зараз ми робимо все, що від нас потрібно. Дякую всім колегам та партнерам, причетним до цієї події. І, дорогі друзі, хоча ви залишилися маріупольцями, але ви також і наші любі дніпряни», — сказав мер Дніпра Борис Філатов. 
Увесь простір соціального житла враховує вимоги доступності, а самі квартири облаштовані необхідними меблями та технікою. На поверхах також є дитячі ігрові кімнати, зони релаксу, коворкінги, Game Book Room та спортивна зала.
Водночас Дніпро подбав про комплексний благоустрій прилеглої до будинків території.
«Це — підтримка і фундамент життя. І все неможливе стає можливим, коли ти не сам. Я вдячний своєму другу Борису Філатову. Бо коли було боляче, коли потрібно було витягати людей з пекла, такі громади, як Дніпро, простягнули руку. Шана та подяка за всю допомогу та сталу підтримку. Громадам, державі і нашим партнерам на всіх рівнях», — зазначив міський голова Маріуполя Вадим Бойченко. 
Пан Валерій нині один з тих, хто заселяється в нову квартиру. Розповідає: у Дніпрі з родиною мешкає вже понад три роки — спочатку винаймали помешкання, пізніше домовилися пожити у знайомих. Нині ж чоловік тішиться, що оселя хоч і окрема, але по сусідству із його вже дорослими дітьми.
«Дуже все подобається, бо є все для життя. Були у нас такі квартири, де не було нічого. А тепер усе новеньке, все є для життя. Я задоволений. У нас тут діти ще живуть — дочка, зять та онука. Будемо просто жити через стінку. То жили в одній кімнаті, в одній квартирі. А тепер мешкатимемо окремо, та будемо спілкуватися», — каже пан Валерій.