Від килимків для бліндажів до подушок для реабілітації: рух «Бабусі для ЗСУ» об’єднав 400 жінок навколо допомоги захисникам

Волонтерський рух «Бабусі для ЗСУ», започаткований на початку повномасштабного вторгнення на базі Дніпровського міського територіального центру соціального обслуговування, продовжує свою невтомну місію — допомогу для українських воїнів. Рух об’єднує близько 400 бабусь по всьому місту, які шиють, в'яжуть та плетуть найрізноманітніші вироби: від спідньої білизни, шкарпеток та килимків, до маскувальних сіток, сумочок та ортопедичних подушок. За час повномасштабної війни волонтерки передали на фронт близько 12 тисяч різноманітних виробів.

«Цей рух — це набагато більше, ніж просто допомога. Він народився на базі соціальної адаптації, щоб допомогти нашим людям прийняти та сприймати сьогодення, а нині гуртує близько 400 бабусь по всьому місту. Вони невтомно працюють, даючи нове життя старим речам і зігріваючи наших воїнів, — це 1500 одиниць спідньої білизни, 325 пар шкарпеток і майже 700 килимків лише цього року. Це спільна психологічна підтримка для всіх, де кожен шов і кожен вузлик — це тепло, любов та віра у наших захисників», — зазначила директорка Дніпровського міського територіального центру соціального обслуговування Ольга Мешко. Вона також звернулася до містян із закликом приносити у найближчі терцентри непотрібні чисті речі, даруючи їм другий шанс на допомогу захисникам.
Свою роботу жінки постійно адаптують до актуальних потреб ЗСУ та військових шпиталів.
Підопічна терцентру та переселенка з Лисичанська пані Любов поділилась своєю історією.
 «Я приїхала з Лисичанська у березні 22-го року. Відтоді я допомагаю у волонтерському центрі. Там ми робимо сітки, кікімори тощо. А вдома я плету такі килимочки у бронетранспортери, танки, бліндажі. Якщо є вільний час – плету браслети та янголи як обереги. Я щиро бажаю, щоб вони їх вберегли і всі наші захисники повернулись додому».
 «Ми започаткували рух на початку війни, щоб допомагати хлопцям, почавши з в'язаних килимків для бліндажів, теплих шкарпеток, шапок та рукавичок. Але допомога не стоїть на місці: сьогодні, працюючи в госпіталях як волонтер з реабілітації, я бачу їх потреби. Саме тому я взялася шити ортопедичні подушки — це життєво необхідна річ, щоб підтримати руку під крапельницею, культю чи плече. Я пенсіонерка, але цей внесок — моє відчуття корисності, мій особистий фронт і мій шлях до нашої спільної Перемоги», — наголосила учасниця волонтерського руху «Бабусі для ЗСУ» пані Лариса.