Кабінет мешканця
Незламний, вмотивований та впевнений в одужанні. Дмитру 34 роки. Працював в автомайстерні, любив рибалити та планував навчитися підводному плаванню. Проте все змінило повномасштабне вторгнення. У березні 2022 року чоловік залишив власні справи та пішов до військкомату. Служив на Донецькому напрямку. Спочатку був старшим розвідником, а потім командиром відділення. Отримав контузію, 2 тижні лікувався а потім повернувся на фронт.
«О 12 годині мене виписали з лікарні, а о 22-й я вже був у Донецькій області, і ми з хлопцями були вдягнені і готові йти в контрнаступ. А на ранок 15 липня 2023 року я вже отримав поранення біля села Старомайорське. Нас атакували касетами. Поряд був бліндаж, який вщент зруйнувало. Я та хлопці були біля нього. Я отримав уламкове поранення в спинний мозок, уламки були в шиї та всьому тілу. Перші хвилини не пам’ятаю, бо втратив свідомість. Потім прийшов до тями і почав кликати на допомогу. Побачив, що поряд командир взводу. Намагався допомогти йому, не дивлячись на те, що сам не відчував ніг. Хлопці потім казали: «Він вже білий, а ти його реанімуєш, як скажений». В нього був уламок в серці і він загинув. Мене після обстрілу евакуювали», - розповідає військовослужбовець Дмитро.
Дмитро згадує, після поранення була лють, розпач та нерозуміння того, як жити далі.
«Лікарі заспокоювали, що всі нерви на ногах цілі, тому з часом я зможу ходити. Казали, що все в моїх руках. Проходив лікування на заході Україні, а коли повернувся додому, то через півтора тижні відчув слабкість. Згодом потрапив до реабілітаційного центру Дніпра. Я вже бачу прогрес, проте розумію, що тренування мають бути регулярними. Хочу покращити ті навички, що вже є, та досягти нових висот», - додає Дмитро.
У реабілітаційному центрі Дмитро вже 2 тижні. Тут з ним займається фізична терапевтка Поліна. Каже, що чоловік дуже мотивований та наполегливо працює над одужанням.
«Ми працюємо над поперековим контролем, адже у Дмитра зараз слабкі м’язи кору, пресу та нижніх кінцівок. Один день займаємося на ветрикалізаторі та залучаємо м’язи пресу. Дмитру тяжко це робити, але він старається та працює. А другий день – ходимо. Зараз Дмитро пересувається на кріслі колісному, тому перше, що він сказав, коли приїхав до нас, що хоче ходити. Намагаємося ходити з ходунцями та з ортезами. Залучаємо і верхні кінцівки, адже він плавець і це важливо для нього. Завдяки силі та наполегливості Дмитро став сильніше, краще контролює поперек. З ходьбою трохи важче, проте він дуже багато працює і налаштований на позитивний результат. Потрошку в нього з’являється сила в нижніх кінцівках, проте ще треба багато працювати», - говорить фізична терапевтка Поліна.
Військовослужбовець говорить, що найголовніша мрія – завершення війни. Ну а зараз треба активно працювати над собою та шукати нові можливості для реалізації.
«Я неймовірно вдячний родині, дружині та сину за підтримку. Вони моя опора. Допомагає мені у фізичному та психологічному відновленні ще й плавання. З березня 2025 року почав плавати. Мені сподобалося, хоча спочатку було тяжко. Брав участь у змаганнях. Посів 3-тє місце. Зараз готуюсь до міжнародних змагань «Oceanman», які 1 листопада відбудуться на Кіпрі. Там будуть збірні зі всього світу. Наша має назву «Залізна воля». Заплив буде на 2 км», - каже Дмитро.
