Цікаве про Дніпро

– 1802 - за наказом російського царя Олександра І після ліквідації Новоросійської губернії створено Катеринославську губернію з центром у Катеринославі, яка проіснувала до 1925 року. Губернією управляли цивільний губернатор та його канцелярія у складі кількох десятків чоловік: чиновників, радників, архіваріуса, писців та інших. Спочатку до складу губернії увійшли Бахмутський, Катеринославський, Маріупольський, Новомосковський, Павлоградський повіти, а також Ростовське і Таганрозьке градоначальства. У 1923 році у Катеринославській губернії було скасовано повіти і створено 7 округів і 87 районів. У 1925 році Катеринославська губернія була скасовано (223 роки);

– 1859 - відкрито першу телеграфну станцію, яка зв’язала Катеринослав із Києвом, Одесою, Петербургом, Москвою, Варшавою та іншими містами (166 років);

– 1992 - на державний облік як пам’ятник культури взято садибу по вул. Клубній, 25 у Ломівці (у межах Дніпра), де у 1945-1947 роках проживав український письменник Олесь Гончар (33 роки).

Персони:

– 1883 - народився Петро Єфремов, український учений-літературознавець, історик української літератури, критик, педагог, активіст Катеринославської "Просвіти", професор, викладач інституту народної освіти (нині Дніпровський національний університет ім. О. Гончара, у 1921-1929 роках). З 1915 року діяв у Катеринославі, викладав українську мову і літературу, російську літературу, історію української мови й літератури у навчальних закладах міста. Репресований, у 1929 році за участь у сфабрикованій справі "Спілки визволення України" заарештований на 5 років. У 1937 році заарештований вдруге, подальша доля невідома. Реабілітований у 1989 році (142 роки);

– 1892 - помер Василь Дунін-Борковський, один із найпомітніших адміністративних керівників ХІХ ст. на Придніпров’ї, катеринославський губернатор у 1865-1870 роках, громадський діяч, перший почесний громадянин Катеринослава у 1868 році. За його губернаторства у Катеринославі впроваджувалися земська і судова реформи, відкрито Маріїнське чотирикласне державне жіноче училище (на вул. Троїцька, 1, де нині гімназія № 33), створено товариство опікування жіночою освітою та благодійне товариство, комітет із питань будівництва міського водогону (133 роки);

– 1950 - народилася Валентина Лазебник, дніпровський історик, завідувачка відділом Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького, дослідниця історії Дніпропетровщини, краєзнавиця, публіцистка, громадська діячка, Почесна громадянка Дніпра, нагороджена орденом княгині Ольги III ст., грамотами Міністерства культури України, обласного управління культури, пам’ятною медаллю "За заслуги перед містом", стипендією Міжнародного Благодійного Фонду "Україна-3000". З 1956 року проживає у Дніпрі, закінчила середню школу № 80 та історичний факультет Дніпропетровського державного університету (нині Дніпровський національний університет ім. О. Гончара). З 1975 року працює у Дніпропетровському історичному музеї. Авторка понад 230 наукових і науково-популярних публікацій, ініціаторка відродження та увічнення пам’яті О. Поля, консультувала скульптора В. Небоженка щодо створення пам’ятника О. Полю на просп. Д. Яворницького, 79 (75 років).