Цікаве про Дніпро

– 1905 - відкрито будівлю Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького на просп. Д. Яворницького, 16. Будівля є об’єктом культурної спадщини. За перше десятиріччя з невеликої колекції в 300 предметів музей виріс до майже 10-тисячного зібрання археологічних знахідок різних періодів і культур, запорізьких козацьких реліквій, церковних старожитностей, етнографічних, нумізматичних, предметів живопису, виробів народно-прикладного мистецтва, книг і документів, фотоматеріалів, які були розподілені за 9 розділами (120 років).

Персони:

– 1856 - народився Іван Франко, видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч, член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, член Всеукраїнського Товариства "Просвіта", співзасновник першої української політичної партії - Русько-Української радикальної партії (1890) і її перший голова. Став першим професійним українським письменником, який не мав державної роботи, а заробляв написаним. Серед його творів психологічна драма "Украдене щастя", поема "Мойсей", повість "Захар Беркут". На його честь названа одна з вулиць і провулок Дніпра (169 років);

– 1950 - народилася Олена Швець-Васіна, дніпровська письменниця, поетеса, прозаїкиня, композиторка, співачка, членкиня Конгресу літераторів України. Лауреатка літературної премії ім. О. Гончара міжнародного часопису "Бористен" та ім. В. Сосюри. Закінчила фізичний факультет Дніпропетровського державного університету (нині Дніпровський національний університет ім. О. Гончара), журналістка міжнародного часопису "Бористен" і культпрацівниця Шевченківського територіального центру соціального обслуговування ветеранів Дніпра. Авторка збірок поезій "Ромашек серебряный звон", "Лети крізь час, лети!" "Портрети Серця" (75 років);

– 1950 - помер Іван Труба, громадський і політичний діяч Катеринославщини, письменник, перекладач, освітянин, книговидавець, педагог, доктор технічних наук. З 1907 року разом із родиною жив у Катеринославі, працював викладачем математики, фізики та космографії у Першому Катеринославському комерційному училищі, жіночій гімназії П. Іоффе, комерційному училищі Г. Свіди, жіночій гімназії С. Юдкович, на залізничних технічних курсах, конструктором на Брянському заводі (нині Дніпровський металургійний завод), інженером-технологом у відділі тяги Катерининської залізниці. Проводив активну громадську роботу в українському товаристві "Просвіта". У 1917 році обраний до Катеринославської Думи. Один із організаторів вчительського товариства на Катеринославщині, з серпня 1917 до початку 1919 року - комісар освіти на Катеринославщині. Після цього повністю відходить від політичної діяльності й емігрує за кордон. Серед літературних творів - казки для дітей "Як гриби збирались воювати з жуками", "Пан Коцький". За його редакції була складена і пристосована спілкою вчителів для українських початкових шкіл Катеринославською шкільна хрестоматія "Початкова читанка. Стежка додому". На його честь названа одна з вулиць Дніпра (75 років).