Кабінет мешканця
- у 1900 році помер Олександр Верховцев, перший начальник і керівник Катерининської залізниці у 1884-1900 роках. За радянських часів його могила була «закатана», могильна плита втрачена. У 1904 році на честь нього було перейменовано станцію Любомирівка, у 1884 році пов'язане зі станцією селище отримали назву "Верхівцеве" (нині - селище Верхівцеве є адміністративним центром Верхівцівської міської громади Кам'янського району Дніпропетровської області). На його честь у 2015 році на фасаді однієї з будівель на просп. Дмитра Яворницького розміщено меморіальну дошку;
- у 1905 році помер Олександр Толстіков, громадський діяч місцевого самоврядування, у 1889-1893, у 1901-1905 роках міський голова Катеринослава, останній голова з купецького стану. У 1870-1905 роках гласний Катеринославської міської Думи, член комісій. На посаді міського голови Катеринослава проводив активну політику розвитку міста в усіх галузях, головним чином у сфері будівництва, інфраструктури та освіти. За його безпосередньої участі розпочалася забудова великого міського району «Нові Плани», збудовано за проєктом Д. С. Скоробогатова будинок Міської Думи Катеринослава на просп. Д. Яворницького, у 1890-1891 роках збудовано будинок першого реального училища на просп. Д. Яворницького (нині - 2-й корпус Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара), засновано Катеринославське Комерційне училище та побудований у 1904-1905 роках його будинок (нині — будівля Дніпропетровської обласної ради, на просп. О. Поля), упорядковано Міський сад й збудовано у ньому нову будівлю Літнього театру. У 1890 році вперше порушено питання про влаштування в місті кінного трамваю. На його честь названа одна з вулиць Дніпра;
- у 1914 році народився Олег Петров, видатний український, радянський архітектор, заслужений архітектор України, почесний член Академії архітектури України, професор і засновник архітектурного факультету Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, засновник дніпровської архітектурної школи другої половини XX століття. У 1924 році разом із батьками переїхав до Катеринослава, з 1937 року проєктував житлові та промислові споруди у Дніпрі та Кривому Розі. Під час війни служив сапером, отримав чимало бойових нагород. У повоєнний період активно долучився до відновлення Дніпра. З 1953 року викладав у Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті (нині — Придніпровська державна академія будівництва та архітектури). Спроєктував архітектурну частину відновлення Мерефо-Херсонського залізничного мосту (1946-1951 років), архітектурні ансамблі площі ім. Леніна (нині — площа героїв Євромайдану) і площі наприкінці вул. Робочої перед Дніпровським машинобудівним заводом (нині - «Південмаш»). У Севастопольському парку меморіальний комплекс пам’яті похованих захисників Севастополя часів Кримської війни, літній театр «Будівельник» на 1100 місць у парку Чкалова (нині — Глоби), житловий будинок по просп. Карла Маркса (нині — Дмитра Яворницького). На його честь названа одна з вулиць Дніпра. Помер у 1994 році у Дніпрі.